Авторка проєкту Суспільне Запоріжжя «Великий Луг» — про Каховське море та роботу над документалкою
Прем’єра документального проєкту Суспільне Запоріжжя «Великий Луг» про історію легендарного козацького Великого лугу, який за часів радянської влади було затоплено Каховським водосховищем, відбулася 3 вересня 2023 року. Із початком опалювального сезону Каховське питання отримало нове звучання — про проблему в аспекті державної енергетики йдеться у другій частині проєкту. На думку авторки «Великого Лугу» журналістки Суспільне Запоріжжя Маргарити Галіч, саме енергетика буде першим з ключових питань в дискусії на тему майбутньої долі Каховської ГЕС.
Читайте також: Бесіди з однодумцями під час прогулянки, — Лариса Волошина про проєкт Суспільне Крим «З нуля»
Ми розпитали Маргариту про таємниці Каховського водосховища, що відбувається зараз на території колишнього штучного моря та що може бути на місці цих земель у майбутньому.
Як Ви дізналася про підрив росіянами Каховського водосховища?
— Зазвичай ранок журналіста починається з моніторингу новин — що сталося за ніч, що сталося зранку, яку інформацію дають офіційні джерела. Повідомлення про підрив Каховської ГЕС і відео страшних моментів — це було перше, що я побачила того дня. Майже одночасно з цим був телефонний дзвінок від редакторів інформаційного проєкту «Суспільне. Спротив» — треба включитися в національний ефір і розповісти, що відбувається у нашому регіоні у зв’язку з підривом Каховської ГЕС, які можуть бути наслідки для Запоріжжя і Запорізької області.
Я розуміла, що буде дуже багато роботи, бо невдовзі хлине потік страшної інформації, — стосовно людського життя і здоров’я, тваринного світу, екології, енергетичної сфери. І ми все це побачили: затоплення територій, яке спричинив підрив Каховської ГЕС, втрачені людські життя, зруйновані долі, загибель величезної кількості тварин, колосальна робота волонтерів, держави та всіх, хто рятував життя, допомагав постраждалим евакуюватися та пережити жах, який навалився на Херсонську область.
Якими були перші емоції, коли вперше побачила зміліле Каховське водосховище?
— Це шок. Дуже величезна територія Каховського водосховища просто одразу перетворилася на сушу. Я бачила, як вода сходить, і вже скоро — це тотальна пустеля, де немає нічого. Там де вирувало життя — риби, плазуни, птиці, комахи, люди на березі і в човнах — тепер потріскана земля і каміння. Чесно кажучи, шокові емоції і зараз нікуди не ділися. Але сьогодні це вже сприйняття цієї реальності, з якою треба жити далі, з якою треба працювати.
Що відбувалося безпосередньо у Запоріжжі?
— Тут з першого дня було видно, як з річки Дніпро відходить вода. Ми чітко розуміли: так, як було, вже не буде. Поставали ризики обміління водойм. А коли висохло Каховське море, прийшла нова страшна проблема — відсутність води для охолодження реакторів Запорізької атомної електростанції, яка перебуває в тимчасовій окупації. В аспекті подій було багато питань: що робити далі, чи буде у людей питна вода, які хвороби можуть розповсюджуватися повітрям, через те, що море буде випаровуватися, адже невідомо, що всі ці роки скидалося у воду та що, свого часу, було заховане під товщею Каховського водосховища, і це виклики для всіх.
Читайте також: Суспільне покаже документальний проєкт про батальйон ветеранів-морпіхів «Штурм»
Чим для вас особисто є Каховське море?
— Не можу сказати, що я особисто була дотична до Каховського моря, але завжди знала, що воно є зовсім поруч, і що воно дуже значуще. Каховське море — це величезна територія колишнього Великого лугу, яка за радянських часів була затоплена водою. Але цим штучним морем користувалися багато людей. Це і технічна вода для використання в сільському і побутовому господарстві. Люди тут рибалили, ходили на човнах, спеціально купували тут будинки і дачі, щоб мати можливість насолоджуватися мальовничими краєвидами та затишним життям. Але тепер всього цього немає, бо немає самого моря. І це масштабна біда.
Як саме виникла ідея створення проєкту «Великий Луг»?
— Думка про те, що треба на цю тему щось знімати розповідати і аналізувати, виникла майже одразу, коли я побачила як сильно міліє наш могутній Дніпро. Години буквально йшли на лік, вода помітно відходила, і це у буквальному сенсі можна було бачити. Ми виїхали на центральний пляж Запоріжжя відзняти, що відбувається з Дніпром, і купа людей тут робили так само — стояли на березі знімали фото та відео, фіксували, як швидко відходить Дніпро. Поштовх до дій мені дав мій колега, режисер Суспільного Запоріжжя Петро Сургаєв — згодом він також працював над цим проєктом, відігравши ключову роль у монтажі. Петро вже давно цікавився темою Великого лугу, в нього навіть була мапа, яка давала уявлення, яким була ця територія до затоплення. І коли море пішло, Петро сказав: «Було б добре щось на цю тему зробити».
Є ще одна людина, дотична до створення цього проєкту, але він, на жаль, про це вже ніколи не дізнається. Історик Вячеслав Зайцев. У 2014 році він залишив свою улюблену справу — історію, і став на захист України. Він — один із легендарних кіборгів, які тримали захист Донецького аеропорту. У 2022-му знов пішов на фронт, але рік тому загинув, звільняючи українську землю від російської навали. Слава Зайцев був могутньою і світлою людиною, він щиро любив Запоріжжя, його історію, і міг би ще так багато зробити для розвитку науки і суспільства. Його загибель — величезна втрата для Запоріжжя. Коли ми почали роботу над програмою «Великий Луг», дуже часто його згадували — скільки міг розказати Слава Зайцев, скільки зміг би здобути інформації, цінної і необхідної для того, щоб зрозуміти, що відбувалося тоді, що відбувається сьогодні, що нам треба робити, і які уроки винести з цих подій. До речі, мапи Великого лугу, які були у Петра Сургаєва, — їх теж розробляв Вячеслав Зайцев. Петро купив їх ще задовго до трагедії, і ідеями створення тематичного контенту Петро надихнувся саме від мап Слави Зайцева.
Хто ще працював над створенням проєкту?
— Петро Сургаєв, режисер, він монтував це відео від початку до кінця, подавав творчі ідеї, допомогав їх втілювати.
Олена Пода — редакторка, яка працювала також над цим проєктом, безпосередньо шукала контакти старожилів, виїжджала на записи, спілкувалась з експертами.
І відеооператори, які допомогли в зйомках, — Андрій Варьонов, Максим Савчук і Владислав Киящук. Це та команда людей, яка працювала над проєктом «Великий Луг».
.jpg)
Яка головна мета цього проєкту?
— «Великий Луг» має дві ключові мети. Одна — це показати історію земель Великого лугу, а саме — її циклічність. Як колись радянська влада знищила територію Великого лугу, і як тепер через знищення Каховської дамби, Великий луг піднявся з забуття і повернувся в сьогоденну реальність. Зараз ми маємо можливість бачити, якими були ці землі до штучного затоплення. Тобто життя повернуло природі те, що в неї колись відібрали. Показати людям, що було, що тепер є, і що може бути — це ще одне завдання проєкту.
Але в цій історії багато питань: що вся історія Каховського водосховища значить? Чи можемо ми відновити Великий луг? Які він має таємниці? Які питання ще можуть бути відкриті, над чим треба працювати і що в результаті ми отримаємо?Програма «Великий Луг» — це початок для роздумів.
Крім того, ми хотіли показати силу і водночас трагізм людської діяльності, оскільки створення Каховського водосховища відбувалося саме на тлі людських трагедій — для тих, кого виселяли з їхніх рідних хат, чиї домівки, разом із рідною землею та могилами предків, потонули під тонами води. Також науковою трагедією для української історії була втрата артефактів, які зберігала земля Великого лугу. Що ми втратили і чи можемо ми це повернути — це одна з тем, над якою наш проєкт пропонує глядачеві замислитись.
Читайте також: Суспільне отримало 250 заявок на навчання мультимедійної журналістики
Чи доводилося раніше читати історію легендарного козацького лугу?
— Я чула про Великий луг, про те, як його затоплювали, але я навіть не мала уявлення про масштабність. Під час роботи над програмою було необхідно зануритись в архіви. І коли почитала документальні свідоцтва, то виникло двояке сприйняття тих подій: коли для одних Каховське водосховище стало приводом захоплюватися масштабами людської діяльності і красою створеного моря, електрифікацією, доступною технічною водою та іншими бонусами, які давав новостворений об’єкт, для інших це була цілковита трагедія, яку обрушили на їхні долі.
На яких саме локаціях відбувалися зйомки?
— Зйомки відбувалися на доступних локаціях Запорізької області, а саме в тих громадах, де можна було чітко побачити, що коїться з Каховським морем, і в тих громадах, де є доступ — велика частина території Каховського моря на сьогодні перебуває під окупацією, і там не можна здійснювати зйомку через небезпеку. Тому ми знімали на території Кушугумської громади, а також в Балабиному, Розумівці, Біленькому. Всі ці території безпосередньо відчули на собі втрату Каховського водосховища. До того ж ми шукали старожилів, які пам’ятають ці території до того як було створене Каховське водосховище, процес затоплення, і які могли б порівняти «до» і «після», а також припустити, що може бути далі.
Де відбулися перші зйомки проєкту?
— Перші зйомки, які фіксували наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС, відбувалися у Запоріжжі на Центральному міському пляжі. Далі — на острові Хортиця, де можна було побачити, як знижувався рівень Дніпра і проступало старе русло. Потім Малокатеринівка, оскільки там дуже сильно було видно Каховське море і як вона стрімко міліло.
Що найбільше вразило під час роботи над програмою?
— Спогади старожилів, які пам’ятають територію Великого лугу до Каховського моря, їхні враження від процесу заливання водосховища, коли величезні території йшли під воду. Тоді вони сприймали це, як великий крок у розбудові країни, були переконані в його необхідності для розвитку територій, тутешнього сільського господарства… Це теплі дитячі спогади, які вони пронесли через все життя.
Паралельно з цим шокували масштаби трагедії, яку привнесло з собою створення Каховського моря. Під час роботи з архівами, подумалось про те, яке величезне лихо можуть накоїти людські руки. У випадку будівництва Каховського водосховища людськими руками були затоплені сотні кілометрів землі, а тепер людськими ж руками ці території спустошені. А чи мають люди право настільки самовпевнено розпоряджатися долею земель, тварин і рослин? В світі все взаємопов’язане, взаємозалежне. І думати про все треба комплексно.
Чи були ви на місці зйомок вже після виходу проєкту? Як швидко там все змінюється?
— Так, я вже відвідувала ці місця. Деякі було не впізнати — без втручання людей природа все бере в свої руки і відновлює життя. Наприклад, є великі ділянки, де після сходу води проступили пеньки дерев, які колись зрізали при затопленні Каховського водосховища. Дивує, як природа може протестувати проти людської діяльності. Ці дерева зрізали багато десятиріч тому, а пеньки заховали і зберегли в собі клітинки життя — і на них проступили молоді зелені паростки. Природа здатна сама себе оновлювати. Ми маємо можливість переконатися на власні очі, як швидко вона це робить. Де колись був луг, потім — вода, потім — пуста суша, — знову все заростає рослинністю, повертаються тварини, комахи, плазуни: як ті, що в минулому сторіччі були вимушені залишити ці території, так і нові. Тут створюється нове екосередовище.
Чи треба відновлювати Каховське море?
— Це цікаве і важке питання. Вже зараз багато дискусій серед фахівців щодо цього. Навіть в Уряді затверджено документ стосовно планів відновлення Каховської ГЕС. Але, на мою думку, ці питання потребують глибокого дослідження, бо ми в своїй історії ще не мали такого прецеденту. З одного боку — Каховське водосховище забезпечувало запас технічної води та електрифікацію півдня України. Крім того, воно використовувалося для охолодження реакторів Запорізької атомної станції. Але з іншого боку — вже існує багато сучасних методів і охолоджувати реактори. Ми не маємо відповіді, коли і як запускатимуть Запорізьку атомну станцію. Тобто станом на зараз існує безліч питань, які не мають однозначного варіанту вирішення, і про які дискутують. Обговорювати питання відновлення Каховського водосховища та Каховської ГЕС не на часі, бо частина цих територій перебувають в окупації, і ми не можемо знати, коли саме вони повернуться в Україну і в якому стані. Тому погоджуюся з експертами, які пропонують вирішувати долю Великого лугу та Каховської ГЕС після закінчення повномасштабного вторгнення.
Чи плануєте продовження проєкту?
— Я б хотіла зробити продовження, особливо на тих територіях, які зараз в тимчасовій окупації. Показати, що утворилося на цих територіях після Каховської трагедії. Крім того, думаю над археологічним аспектом продовження теми Великого лугу.
Ще одне важливе питання, яке потребує окремого обговорення, — тема Каховської ГЕС з позиції енергетики. В другій частині програми є коментар фахового спеціаліста, де пояснюється, чи вплине на Запорізький регіон вивід з ладу Каховської ГЕС, чи будемо ми забезпечені електроенергією наскільки нам це потрібно, з урахуванням того, що ми маємо свою Дніпровську ГЕС. Але всі українські ГЕС побудовані в каскаді і всі пов’язані між собою. Як саме впливає на функціонування системи зникнення однієї з ланок з цього ланцюга. В період опалювального сезону постає питання ймовірних блекаутів, адже окупанти не припиняють обстрілювати українські території, Запорізький регіон зокрема. Впевнена, що енергетика буде першим з ключових питань у дискусії на тему майбутньої долі Каховської ГЕС.
Переглянути документальний проєкт «Великий Луг» можна на ютуб-каналі філії за посиланням:
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
Нагадаємо, телеефір Суспільне Запоріжжя можна дивитись онлайн. Оперативні новини від Суспільне Запоріжжя — на сайті Суспільне | Новини та у соцмережах: