«Моя найголовніша ідея – змінити уявлення про радіо» — ведучий UA: Українське радіо Запоріжжя Олександр Пашненко
Про свою роботу на Суспільному, улюблені програми та ідеї для нових сезонів розповів ведучий UA: Українське радіо Запоріжжя Олександр Пашненко.
Як давно ти на радіо, із чого починав?
— Радіо — це моя дитяча мрія. Але вступив я на історичний факультет. Закінчивши аспірантуру, думав, що піду в науку, та все закрутилося по-іншому (мабуть, доля). Я побачив оголошення, що на одній із місцевих станцій буде проєкт, у якому слухачам дають змогу побути в ролі радіоведучого. Це була найкрутіша тоді радіостанція в місті. Вирішив спробувати. Тиждень бігав, намагався знайти газету, щоб заповнити анкетку. В останній день знайшов, написав і відправив поштою. Приходжу з пошти, умикаю радіо й чую: «Ми вже набрали десятьох людей і з понеділка будемо вас знайомити з ними». А в понеділок мені зателефонували, запросили на співбесіду. І вже за тиждень в мене були перші ефіри.
Так пропрацював пів року, радіостанцію реорганізували, і я потрапив на радіо «Запоріжжя ФМ», потім — «Радіо Запоріжжя». Тут працюю майже десять років. Пролетіли вони дуже швидко, багато чого змінилося. Від самої назви й аж до формату. Якщо раніше це була музично-інформаційна станція, то тепер повністю інформаційна: ми говоримо на серйозні теми, про наболілі питання регіону. Я сам змінився. Починав радіоведучим, а із часом став і музичним редактором, і звукорежисером, і редактором. Навіть був «ідейним натхненником» проєктів, яких раніше не створювали (наприклад, кулінарне шоу на радіо). Змінилися погляди. Якщо я раніше був ведучим розважальних програм, то нині для мене вже зрозуміла й суспільно-політична тематика. І я намагаюся це все поєднувати. Зміни й у тому, що радіо почали показувати на телебаченні: якщо ти раніше в студії почувався комфортно, знаючи, що тебе ніхто не бачить, тільки чує, то тепер маєш увесь час за собою стежити, адже працюють камери. І ти розумієш, що треба й на території компанії бути «обличчям». Щоб суспільство тебе сприймало таким, яким ти є і в житті, і на роботі.
Справді часом ці два образи різняться, навіть дисонують.
— Я на початку кар’єри намагався створити певний образ, але зрозумів, що дуже важко в особистому житті: чому ти там один, а тут інший? Коли я вирішив усе відкинути й бути самим собою, не боятися самого себе, то почув від слухачів: «Ти дуже щирий, завжди посміхаєшся». Тобто, не вдягаючи маски, ти справді стаєш кращим. Для себе й для слухачів. Адже я працюю для них. Я не намагаюся їм пояснити, де добре, а де погано. Я просто хочу давати інформацію, щоб вони самі думали. І ця щирість допомагає мені й, сподіваюся, слухачам.
Які саме програми ведеш?
— Майже всі й веду: ранкове шоу «Вголос», виїзні студії, проєкт «Радіодень «Між нами», програми «Це свої» і «Тревелгід». Крім того, можна сказати, що я ще й «брендвойс» UA: Українське радіо Запоріжжя.
Маєш серед них «улюбленців»?
— Мені подобається просто ефір, прямий ефір. Я від нього кайфую. Дуже відрізняється спілкування в прямому ефірі й в записі. Одне й те ж запитання може бути, але подання, настрій, голос будуть іншими. Це відчувають і гості. І підхоплюють цей азарт, драйв і часто після ефірів кажуть: «Я не думав/ла, що буде так круто! Хочу ще до вас прийти». Ця атмосфера… дехто порівнює її із заняттям любов’ю. Я це порівнюю з повітрям, без якого людина просто не може жити. Бувають такі емоційно тяжкі теми, із якими не хочеться виходити в ефір, але вмикається мікрофон, я вдягаю навушники — і про все забуваю. Сил на підготовку витрачаю максимально, але під час ефіру настільки заряджаюся енергією, що вистачає ще на наступний. І ось таке вирування енергії дає змогу відчути життя. Інколи запитують, що для тебе радіо, я кажу, що це хвороба, у мене хронічна стадія. І я пишаюся цим. Боюся одного тільки, мабуть — що зникнуть ефіри й без цього я вже не зможу жити.
Те, що ти говориш, нагадує мистецтво…
— Для мене радіо — це, мабуть, справді мистецтво. Не просто «виконав роботу — отримав гроші». Це реально моє життя. Без цього не можу себе уявити, у майбутньому навіть. Завжди прослуховую свої ефіри й працюю над помилками: де, може, слова-паразити або звуки-паразити, чи все емоційно віддав, чи так доніс інформацію, як потрібно. Важливо не просто гарно сказати, а подбати про все — від продакшену, теми до дрібничок. Особливо коли на старті новий радіосезон і ти продумуєш заздалегідь усі нюанси: на якій музиці говорити, які джингли, які ефекти, які ведучі мають вести цю програму. Хтось підходить лише до ранкових ефірів, хтось — денних або вечірніх. Я скрупульозно ставлюся до музичного оформлення, над невеличким джинглом, що десять секунд лунатиме, можу сидіти тиждень, поки не зроблю так, як у голові «почув».
Вважаєш себе голосом денним, ранковим чи вечірнім?
— Ми колись говорили про жайворонків і сов, і я вигадав третій тип — орел. Я, мабуть, до орлів належу, зважаючи на моє радіожиття (сміється — прим. авт.): прокидаюся о п’ятій ранку, засинаю десь о першій ночі, сплю, буває, три години на день. Мені подобається в різний час працювати, тому що це знову ж різні емоції. Уранці потрібно не тільки самому прокинутися, а й щоб із тобою прокинулися. Це багато сил. Удень по-іншому. Ти трішки вже стабілізувався, у тебе вже сплановано день, і в тому ж темпі ти ведеш ефір. Увечері хочеться відпочити, і тут умикається голос романтика, коли можна трішки позагравати з аудиторією. Не можу сказати — я голос ранковий, денний, вечірній або нічний. Мабуть, універсал.
Є якась тема чи ідея, яку б хотілося розробити?
— Хотілося б спробувати щось у розважальному стилі, якусь кулінарну програму (але не таку, як зараз усюди: запросили гостя й під час інтерв’ю щось готують). Можливо, щось, пов’язане з подорожами, щоб слухачам і глядачам розкрити таємниці, про які знають тільки наші краєзнавці. Або поєднати й те й інше в реаліті-шоу. Відтворити його на радіо ще цікавіше та складніше, ніж на телебаченні. Треба більше зачіпати молодіжні теми. Хочу, щоб Суспільне було сучасним і його слухала молодь. Тому що це — рушійна сила майбутньої держави. І можна тематику брати серйозну, але формат має зацікавлювати. Моя найголовніша ідея — змінити уявлення про радіо, показати, яким воно може бути.
Розмовляла Марія Максимова