На початку повномасштабної війни одразу пішов добровольцем до військкомату, оскільки розумів, що потрібнішій буде військовим у зоні бойових дій, - згадує про своє рішення змінити роботу в одній із місцевих лікарень на польові шпиталі і евакуації поранених, запорізький військовий лікар Леонід Поляков. Каже, по іншому вчинити не міг, оскільки знав, що ворога треба зупиняти, аби той не зайшов в рідне Запоріжжя.
За словами медика, був готовий до безперервної роботи, оскільки до цього працював анестезіологом, реабілітологом з пацієнтами, які мали різні важкі травми, зокрема працював і в ковідному відділенні, то ж і морально був готовий до втрати пацієнта. За час роботи військовим медиком 8 місяців був на Херсонському напрямку, а після на Донецькому, Бахмут. На Херсонському напрямку, під час евакуації був і сам травмований, отримав контузію, але за декілька днів, після відновлення в лікарні, повернувся до побратимів. Своєю історією поділився в інтерв’ю з Маргаритою Галіч.
